Володимир Шевченко: Доброго вечора, шановні друзі. З вами ток-шоу «Європа в серцях українців», створене в рамках спільного проекту з Єврокомісією. В студії Володимир Шевченко. Сьогодні в ток-шоу «Європа в серцях українців» протягом години спробуємо з’ясувати що таке євроклуби, дізнаємося яку користь приносять євроклуби молодим людям (школярам) і поговоримо про те, яким чином рік креативності та інновації може стати в нагоді Україні та нам з вами, простим українцям. Тема нашого ток-шоу «Європейський рік креативності та інновації» і говоримо під час нашої бесіди про європейські клуби. Сьогодні у нас в гостях Олена Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти України і директор гімназії «Гармонія». Пані Олено, добрий вечір. Дуже раді вас вітати.

Олена Чинок: Доброго дня.

В.Ш.: Перед тим, як розпочнемо спілкування я нагадаю, що всю інформацію про проект «Європа в серцях українців» ви можете знайти на сайті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Поки пропоную послухати досьє, що ми приготували на нашу гостю. Прошу.

ДОСЬЄ:

 

Олена Чинок

В.Ш.: Пані Олено, ви як викладач, ви як мама багато спілкуєтеся з сучасним поколінням, з молодими людьми. Сучасне покоління це вже європейське покоління, а чи за ними ще «йде шлейф» радянізації, кажімо так?

О.Ч.: Ні. На щастя, вони інші, вони такі, які мають бути. І скажу відверто, що вже мій вік такий чималий, але я все ж таки заздрю, що вони так рано, а вже такі. Безумовно вони інші.

В.Ш.: А в чому проявляється ця «іншість», чим вони відрізняються від покоління 90-тих, 80-х років?

О.Ч.: Уявіть собі щоб в 90-ті роки і учні, і вчителі обговорювали таку цінність, як свобода вибору: свободу вибору предмету, свободу вибору вчителя (безумовно, це колись було, але дуже мало), свободу вибору форми роботи, за якою він готуватиметься, а чи демонструвати свої знання, свободу вибору своєї презентації, а найголовніше - обізнаність та інформаційність і володіння технологіями, а у нас їх не було.

В.Ш.: На скільки, на вашу думку, сучасні українці, сучасні молоді люди правильно розуміють що таке ЄС?

О.Ч.: Можна поділити дітей на дві частини: одні - які правильно розуміють, інші – які просто не розуміють. Можливо це проблема на сьогодні але не проблема тільки дітей. Знаєте, коли я дивлюся на каналі «1+1» «Діти, поки батьки їх не бачать», то думаю, а в нас таких дітей нема. І виникає питання: «чому?» Я думаю, що наша школа, як і багато інших в нашому місці і в Україні, вже давно зорієнтовані трошки в іншому напрямі, в іншому керунку і дають дітям можливість зрозуміти що таке європейська свідомість. А якщо це є, то це впливає на те, що є в школах і у дітей.

В.Ш.: Скажімо так, сто відсотків учасників євроклубів правильно розуміють що таке ЄС?

О.Ч.: Впевнена що так. Мій досвід перебування в центрах політичної освіти, громадянської освіти, чи підвищення кваліфікації - це й були зустрічі з учасниками пілотного проекту «Євроклубів в Україні 2003-2004 рік». Я дивувалася тому, до яких конкретних справ вони доходили. Наприклад, один із євроклубів працював над тим, щоб зробити так, аби лелеки не сиділи на електропроводах, бо заважають електропроводу і самі може загинути. І це був проект євроклубу, яким хотіли допомогти лелекам свого міста.

В.Ш.: Ми також досліджували питання щодо того чи знають люди що таке Європа та ЄС, зокрема молоді люди, і поставили це конкретне запитання перехожим на вулиці. Відповіді, які ми отримали ви почуєте за хвилину в ток-шоу «Європа в серцях українців».

ОПИТУВАННЯ:

О.Ч.: Я думаю, що це діти, які не навчаються в нашій гімназії, не навчаються в ліцеї бізнесу, не навчаються в фінансовому ліцеї, в дніпропетровській школі «Лінгва». В тих школах, де потужні євроклуби, які працювали протягом кількох років, а сьогодні ми вже бачимо результат. Я хочу сказати, що майже всі діти говорили дорослими визначеннями. А якщо спробувати запитувати про це у дітей з початкової школи і далі, давати їм можливість за допомогою, наприклад, пластиліну, а чи солоного тіста показати Європу (адже, кордони України відкриті, на щастя і батьки з дітьми виїжджають, і діти теж уявлення мають). Тоді вони вам скажуть, що Європа – це червоні двоповерхові автобуси, а чи соняшники скрізь, як і в Україні, та багато інших речей, які можна побачити на поверхні європейської культури. І всі обов‘язково говорять, що там дуже чисто та гарно, там так красиво.

В.Ш.: Пані Олено, я от про що подумав: от ми живемо в Києві чи в інших великих місцях і маємо доступ до інформації : Інтернет, телебачення, але ж є в Україні такі села, в яких Інтернету, та що там Інтернету, телефону до цього часу не бачили. Звідки брати інформацію про Євросоюз, про євроклуби?

О.Ч.: По-перше, Інтернет – це не лише проблема маленьких міст, а це й проблема Києва. Давайте відверто казати. Якщо в школі один комп‘ютерний клас який там Інтернет. Звідкіля брати? Перш за все про це має дбати школа, Єврокомісія, яка є в Україні, в Білорусії, в Молдові. Вони мають величезний інформаційний матеріал, який можна отримати. І якщо школа бажає, щоб діти про це знали, то знаходиться інформація дуже просто. Хочу сказати – Асоціація київських шкіл п‘ять років тому випустила у невеликому обсязі посібники для вчителів та учнів стосовно євроклубів. Це можна знайти.

В.Ш.: Я нагадаю, що ми сьогодні спілкуємося не тему євроклубів. І для того, щоб слухачі розуміли що це таке, я пропоную послухати нашу довідку.

ДОВІДКА:

Бажаєте у дружній, невимушеній обстановці дізнатися більше про Європу? Тоді прямуйте до найближчого Євроклубу! Європейські клуби зародилися в Португалії у 80-ті роки минулого століття. Їхні члени подорожували Європою, знайомилися з новими територіями та народами, налагоджували контакти з новими друзями. В 90-х роках молодіжні Євроклуби поширилися і набули офіційного статусу в ЄС. Зокрема, в Польщі їх налічується вже близько двох тисяч. У державах Євросоюзу та країнах-кандидатах Євроклуби відіграють роль одного з основних джерел інформації про континент і пропагують загальні європейські цінності серед шкільної та студентської молоді. Перші євроклуби в Україні було засновано в 1995 році. Через їх мережу українська молодь має змогу не лише дізнаватися про закордонне життя, але й презентувати свою країну в процесі міжнародного обміну. А вже нам, українцям, є чим пишатися і в історії, і в культурі, і в науці. Врешті-решт, за територією Україна найбільша в Європі, за чисельністю населення — п’ята. А самі українці з гордістю вважають себе європейцями.

В.Ш.: Пані Олено, ми послухали загальну інформацію. Тепер хочеться уявити, дізнатися як працюють євроклуби, можете розказати?

О.Ч.: Є положення євроклубу, яке ми мали на підставі досвіду Польщі. То вони вважали за доцільне рекомендувати таке: кожна школа, що хоче створити євроклуб, має запропонувати те, що відбувається за межами їх країни для того, щоб знайти спільне в іншій країні та нашій і чим вони різняться. Для цього обиралися діти, які називалися лідерами, які цікавилися більше за решту. До цієї дитини приставляли «опікуна» - людину-вчителя, який знає більше і ще хоче знати більше, тобто, лідер серед вчителів і починали цю роботу. Робота починалася з того, що вигадували назву клубу, визначали мету, форми роботи, який логотип зробити, яку форму і т.і. Зустрічі з тими євроклубами, які я бачила в Польщі, то майже всі мають і логотипи, і форму, і величезну кількість альбомів (не мультимедійних) - з фото. І про кожну вони розповідали з захопленням. Це початок. Потім необхідна підтримка дорослих - це найголовніший етап. Бо легко знайти тих дітей, які хочуть знати більше, легко знайти вчителя, важко та можна, але якщо дітей далі не вести, то це все відбувається тільки на рівні акції, типу наших колись інтерклубів: ми чекали коли приїде наступна делегація з якоїсь країни, щоб ми її зустріли, показали які ми гарні і розійтися. Цінність євроклубів інша – вони не лише встановлюють міжкультурні зв‘язки, міжнародні зв‘язки, але й роблять те, що вони вчаться в іншому напрямі, з іншими технологіями, з іншими методиками.

В.Ш.: А от до прикладу, як у вашій гімназії з‘явився євроклуб? Це було бажання ваших учнів чи ваше?

О.Ч.: Як би я не любила своїх учнів і скільки б не говорили, що вони знають більше за нас, але інфантильність присутня їм, тому їм необхідно пропонувати, і показувати наскільки це цікаво. У нас це сталося випадково. Нам запропонували прийняти делегацію з Польщі, потім експерта Ради Європи, представника Німеччини і показати чим займається гімназія. І коли ми показали, то він здивувався чому у нас немає євроклубу. Тому й запропонували нам цей досвід. Ми одразу його трошки трансформували, бо вирішили, що євроклуб має бути не лишень для лідерів. Добре там, де ситуація така, що всі хочуть займати активну позицію, але це ж не так у нас. І для формування активності нам необхідно залучати якомога більше дітей. Тому, ми запропонували дітям в кожному класі вступити до євроклубу. Ми розробили положення, яке трошки відрізнялося, але воно було ширше та об‘ємніше і все, що відбувалося в школі все розглядали в ракурсі формування європейського виміру. Ми завдяки цьому змогли визначити три аспекти для свого розвитку: зміст навчання для Європи, навчання в Європі (чим об‘єднуються люди, що живуть в Європі). Якщо ти дійсно хочеш вважати себе європейцем і жити в Європі – ти маєш керуватися принципом толерантності.

В.Ш.: В свою чергу ми вирішили поспілкуватися з учасниками євроклубів та зв‘язалися з Марією Лемпіть - учасницею євроклубу у Вінниці, ученицею восьмого класу. Пропоную послухати те, що вона може розказати, керуючись власним досвідом.

М.Л.: Я дізналася про євроклуб від однокласника минулого року. Я вирішила, що це напевно цікаво і хотіла дізнатися більше про країни, які входять до ЄС. В євроклуб ми пішли з класом, а саме декілька чоловік, це було зібрання декількох шкіл, де збирали інформацію, а потім нам давали призи. У майбутньому це допоможе, бо буду більше знати про країни, якщо захочу поїхати до якоїсь країни і буду знати про винаходи, історію.

В.Ш.: Тобто діти, одним словом, закладають своє майбутнє в євроклубах?

О.Ч.: От якщо цю дівчинку не вести далі, то вона залишиться на рівні зацікавленості до того, що на поверхні країни.

В.Ш.: На теорії вона залишиться?

О.Ч.: Навіть не на теорії, а на практичному досвіді, але на поверхні. Уявіть, що ваш літак вимушено сів десь якійсь країні, де ви ніколи не були, у вас дві години і вийшли в аеропорт і що ви бачите? Ви бачите кіоски, якісь сувеніри, чисто чи ні – ви бачите те, що на поверхні. І от на рівні цього ми можемо йти. Якщо ж діти виїжджають з батьками на відпочинок. Добре якщо батьки більш обізнані, то вони можуть показати дитині музей, але це теж буде на поверхні. А для того, щоб зрозуміти, для того, щоб євроклуб зробив те, що він має зробити, треба глибше йти, в середину, бо на поверхні будь-якої культури це просто артефакти, а глибше норми і цінності. Саме в норми і цінності необхідно йти, в глибину європейської культури.

В.Ш.: Пані Олено, більш ніж впевнений що зараз деякі слухачі, які слухають «Наше радіо» та ток-шоу «Європа в серцях українців» замислилися стосовно того, який необхідно зробити перший крок щоб організувати євроклуб. От конкретно що потрібно для того, щоб створити євроклуб?

О.Ч.: Три викладачі, які за фахом можуть його очолювати: історик, географ і якщо є в навчальній програмі вчитель світової культури, то для них це зробити буде легко. Ну а далі зайти до Єврокомісії і попросити одну із програм євроклубів, за якими можна працювати. А далі, запропонувавши цю програму дітям, обов‘язково її відредагувати з урахуванням того, де хто з дітей був і куди планує поїхати і що знає для того, щоб розпочати з більш відомого. Ми починали з того, що анкетували дітей і діти писали куди вони їздили за кордон, що бачили, що сподобалося і т. і. І на основі цього ми нібито сформували віртуальний шлях євроклубу.

В.Ш.: Пані Олено, якщо можна про форму взаємодії учасників («рівний рівному» - вона називається) можете розповісти?

О.Ч.: Це пілотний проект, запропонований Міністерством освіти і здається фондом «Відродження». В самому проекті наша школа не брала участь, але саме в цьому році ми звернулися до цього проекту, бо для нас дуже важливе те, що одна дитина може навчити іншу. Я навіть сьогодні хотіла до передачі записати досвід дітей, які навчалися два роки тому в інституті, бо вони три роки як попрацювали плідно в цій формі роботи і отримали той результат, який, як на мене, дивовижний. Вони виділялися як найкращі.

В.Ш.: Я пропоную зробити невеличку паузу у нашому спілкуванні. нагадаю, у нас в гостях Олена Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти України і директор гімназії «Гармонія». Тема нашого спілкування - «Європейський рік креативності та інновації» і говоримо під час нашої бесіди про європейські клуби. Скоро зупинимося на тому, яку користь євроклуби приносять школярам та молодим людям. Всю інформацію, яка вас цікавить стосовно спільного проекту «Нашого радіо» та ЄС «Європа в серцях українців» ви можете знайти на сайті – www.esua.info або www.nasheradio.ua.

Залишайтеся з «Нашим радоі».

В.Ш.: Я нагадаю, що ви слухаєте ток-шоу «Європа в серцях українців», яке виходить в рамках спільного проекту «Нашого радіо» та ЄС. Номер телефону залишається незмінним, приєднуйтеся до спілкування – 569 93 94. Код міста Києва – 044. У нас в гостях Олена Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти в Україні і директор гімназії «Гармонія». Тема нашого сьогоднішнього ток-шоу «Європейський рік інновації та креативності». Поговоримо про євроклуби. Ласкаво просимо на сайт проекту «Європа в серцях українців» за адресою в Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua . Пані Олено, дуже цікаво дізнатися на скільки дієва оця мережа євроклубів зараз в Європі.

О.Ч.: Мені здається, що вона крім Польщі, Словаччини, Чехії майже і ніде вже й не працює. Бо вони через це вже пройшли.

В.Ш.: А що далі? Що на зміну прийшло?

О.Ч.: Не обов‘язково щоб щось прийшло замість євроклубів. Бо якщо євроклуб формує свідомість людини, то вона починає займатися тим, чим вона має займатися, в той час, в тій школі, в тому місці де вона знаходиться. Наприклад, коли ми завершили активно працювати над євроклубом, то ми не закінчили роботу, навпаки, ми розпочали величезну роботу по роботі з дієвих рольових ігор, які пропонує ЄС. Є таке видання «Компас» - посібник з прав молодої людини, посібник з форм робот з молодіжними організаціями – все навколо прав людини. І коли ми туди подивилися, то дізналися величезну кількість інноваційних і креативних проектів, запропонованих молоддю багатьох країн. Наприклад, один з них ми вже робимо кілька років – «Сад за одну ніч» - це ініціатива копенгазької молоді, яка вирішила колись одне місце таке некрасиве і негарне привести в порядок. Мені ця ідея сподобалась і на День Землі, коли акції проходять по всій країні, ми запропонували дітям зробити «Сад за одну ніч» в гімназії «Гармонія». І щорічно в цей день (не обов‘язково, що ми висаджуємо дерева), Але кожен клас робить свою частку цього озеленення, оквітнення своєї території. І це вже відбувається кілька років, в все за один день. Всі потім відчувають відповідальність, бо це наше і ми це зробили – це по-перше. А по-друге, ті рольові ігри («Модель ООН» - відома не лише в Європі, в яку грають і дорослі, і діти). Тільки що закінчилася наступна гра - «Модель ООН», яка була присвячена освіті в рік фінансової кризи. Це були дивовижні виступи дітей, на стільки переконливі. Уявіть собі у Будинку Вчителя кілька днів тому, коли комісії по навколишньому середовищу пропонують те, що потрібно зробити, і зала дітей не приймає це рішення. Це було так серйозно. Тобто, дітям не потрібно нагадувати. А що зробила наша школа? Ми потім розпочали два величезні проекти: один з яких – «Національно-культурне розмаїття та шляхи гармонізації відносин». І це дозволяє кожній дитині, від маленького до одинадцятикласника знайти свій шматочок в цьому проекті. Саме це нам дозволило стати школою ЮНЕСКО.

В.Ш.: Пані Олено, знаєте кілька днів тому намагався пояснити своїм друзям що таке євроклуби. Вони просто не знали що це таке, я пояснив і одразу якийсь стереотип у людей виникає: «А, так це щось на зразок піонерської організації». Чи можна це порівнювати? І чи не прийшли євроклуби на зміну саме піонерським організаціям.

О.Ч.: Ні. Піонерські організації - це булла ідеологія, а євроклуби – це свідомість. Це також певного роду ідеологія. Але ідеологія, яка розповсюджується на наше повсякденне життя: на те, як ти їси - бо екологічна культура харчування важлива, на те, як ти спілкуєшся – бо екологія спілкування потрібна. На сьогоднішній день перед собою тримаю «Визначення складових європейської культури дітей» дворічної давнини, то вони визначили сім показників – від культури щоденного буття до полікультурної культури. Це спектр дуже великий. І тут кожен може знайти себе, воно різноаспектне, різноманітне. І цим можна займатися як в школі, так і вдома, з друзями.

В.Ш.: Ми з вами продовжимо спілкування буквально за кільканадцять секунд. А поки нагадаю номер телефон, за яким ви можете поставити запитання упродовж нашої бесіди – 569 93 94. І безпосередньо пропоную надати слово учасникам євроклубу. Що для вас є найголовнішим в євроклубі? На це питання відповідатиме Сергій Грига – учень восьмого класу та учасник вінницького євроклубу. Будь-ласка.

С.Г.: Сподобалося те, що багато дізнаєшся чогось нового про ЄС: скільки країн в нього входить, цікаві конкурси проходять. А в інтернеті не цікаво, бо в євроклубі спілкуєшся з різними людьми, дізнаєшся щось цікаве, знаходиш друзів. У нас проходить конкурс „Толерантність”, де нас вчать бути сміливішими і нічого не боятися.

В.Ш.: Пані Олено, а чи не може бути оця цікавість навіяною сучасною модою, бо Європа - це модно? І модні євроклуби, а діти тому починають туди просто тягнутися, а потім інтерес до них буде втрачатися.

О.Ч.: Безумовно будуть втрачатися, якщо дорослі не долучаться до них. Знову ж таки повернемося до цієї „Моделі ООН”, бо вона остання. В перерву між засіданнями за чашкою кави представник посольства Росії нам, дорослим, говорить таку фразу: „Якщо Україна буде з НАТО, то в нас не буде жодних контактів”. Це сказав представник серед дорослих. У нас же педагоги коли бачать, що дівчина з хлопцем не можуть знайти спільної мови, а чи учень з вчителем, то вони, просто-напросто, приймають якесь кардинальне рішення, але забувають про той принцип толерантності, яким ми можемо скористатися. Тому, якщо це не використовувати в щоденному житті, якщо існувати в подвійній моралі, то тоді вони будуть не потрібні. А якщо після того, що дітям сьогодні цікаво допомогти перенести в площину їх внутрішнього світу, то це інша справа. Ми українці не тому що знаходимось географічно тут, а тому що чинимо саме так і не інакше. Територія нашої гімназії завжди чиста, а гімназію обслуговують тільки два робітника.

В.Ш.: Тобто, у дітей свідомість розвинена на достатньому рівні?

О.Ч.: Бувають ситуації, коли в класі просто жах, але це бува з усіма. Коли ми перший раз побували в Японії (Японія - не Європа) - там тільки один працівник обслуговує всю школу. А все інше об одинадцятій годині роблять діти в школі. До цього ми ще не дійшли – щоб вони біленькими ганчірками мили підлогу, але це все дуже корисно. Який би ми зараз факт не взяли, який зараз поза межами сучасного життя, ми вирішення бачимо тільки там. От візьмімо до прикладу подорож нашого Прем‘єра до Європи і до Японії, дві частини різних культур – Сходу і Заходу, вони нам допомагають не фінансами, а ставленням, рішенням, громадянською позицією. Та й фінансово.

В.Ш.: Я сьогодні не одноразово назвав тему нашого спілкування - „2009-тий рік – рік креативності та інновації”. Можете і мені особисто, і нашим слухачам пояснити зрозумілою мовою що таке „креативність” та „інновація” в контексті нашого спілкування?

О.Ч.: Традиційно всі діти відповідають, що цікаво щось нове дізнатись. Візьмемо День прав. Як традиційно проходить День прав в школах? Якщо ми розкажемо як ми гарно знаємо права, як сумлінно ми їх виконуємо. Ну, а в День прав у такій країні як Польща – кожен викладач заходить в клас і говорить про те, що учні за дві години повинні приготувати постер „Яким чином вчителі дотримують і захищають права дітей”. Це креатив. Діти це роблять. Діти можуть написати будь-що, але тоді дорослі починають оцінювати, розбиратися, спілкуватися і приходити до того, що ми про щось це говоримо, але ось на це, на це та на це ми не звернули уваги. Починається співпраця. І після неї наступного разу діти довіряють такій школі, такому вчителю і вже не вирішують проблем кулаками. Креатив – це не боятися того, що здається не науково, головне, що це цікаво та ефективно. Особисто для мене це коли круглий стіл починається на початку тижня, де обговорюється питання яким ми хочемо бачити цей тиждень і діти пропонують те, що вони хочуть бачити.

В.Ш.: У наших слухачів ми також вирішили поцікавитися що таке креативність та інновація. Відповіді ви почуєте за секунду в ток-шоу „Європа в серцях українців”.

ОПИТУВАННЯ:

В.Ш.: Тобто люди, як я зрозумів, чекають нових ідей, нового підходу і не звичних речей?

О.Ч.: Молоді люди сказали правильно. Але ніхто з них не сказав про освіту, ніхто не сказав про те, щоб нас навчали інакше. Ми втрачаємо головний потенціал будь-якої держави - освіту. Мода, зачіска – це креатив, це добре але...Все це чому? Бо телеканали і дорослі люди звертають увагу на ток-шоу такі як „Светские хроники” (і нехай не ображається Катя Осадча), але це так є. От стосовно креативності. Я б запропонувала: будь-якій школі, яка хоче підвищити свій імідж, потрібно це робити саме і цьому році. Є одна маленька річ, наше ноу-хау, ми давно говоримо про культуру, вивчаємо, але цей рік (завтра починається новий тиждень) ми присвятили самоосвіті. Ми створили три поля: поле культури початкової школи, поле культури середньої та старшої шкіл. І хочемо завтра обговорити чим вони відрізняються. Чому у старших дітей піраміда, у менших поле соняшників....Тобто, таким дитячим, ігровим способом ми будемо говорити про серйозні речі.

В.Ш.: Пані Олено, буквально за три хвилини ми повернемося до спілкування. А якщо у вас, шанонві наші слухачі виникатимуть запитання, то номер телефону незмінний – 569 93 94. Код міста Києва – 044. У продовженні ток-шоу „Європа в серцях українців” поговоримо про те, яким чином рік інновації може допомогти державі та нам пересічним громадянам. У нас в гостях Олена Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти в Україні і директор гімназії «Гармонія». Ласкаво просимо на сайт проекту «Європа в серцях українців» за адресою в Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Залишайтеся разом з нами.

В.Ш.: В рамках ток-шоу „Європа в серцях українців” ми продовжуємо спілкуватися з Оленою Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти в Україні і директор гімназії «Гармонія». Пані Олено, а можете трошки більше розповісти про конкурси, які ЄС оголосив – „На реалізацію європейських інновацій”. Що це за конкурс? Як туди потрапити українцям?

О.Ч.: В усі конкурси, які проводить ЄС дуже просто потрапити: відкрити сайт, подивитися як оформлюється заявка, заповнити її і надіслати. Просто потрібно робити все вчасно і цікавитися всім постійно. Я думаю, що конкурс інновацій взагалі дуже чудовий, він дуже потрібний Україні, бо сьогодні потрібні не від депутатів, а від молодих людей почути про те, що вони думають про те, те, те. Обрати напрями, які знає керівник закладу, викладачі, які працюють, і знання та здібності, які є у дітей, і запропонувати те, що вони вважають за потрібне. Наприклад, територію навколо себе. Ми побачимо що щось не так і певні пропозиції місцевій громаді що і як можна покращити в цьому місці. Це також може бути пропозиція в Міністерство Освіти: які курси, програми можна було б додати до навчальної програми у наступному році. А також це можуть бути пропозиції ЄС як допомогти українській освіті увійти до європейського простору: фінансування не просто пілотних проектів, а й, наприклад, фінансування підручників для дітей всієї України.

В.Ш.:

Я нагадаю нашим слухачам, що ми говоримо сьогодні про «Європейський рік інновації та креативності».І для тих слухачів, що щойно долучилися до нас пропоную послухати невеличку довідку.

ДОВІДКА: А згадайте, шановні: який зараз рік? 2009-й? Вірно! Рік Бика?.. Креативно, але це за східним календарем... А за європейським літочисленням 2009-ий – це Європейський рік креативності та інновацій! Така незвичайна ідея, запропонована Єврокомісією і підтримана Європарламентом, має пропагувати творчі та інноваційні підходи та ініціативи у різних сферах людської діяльності: від освіти, науки, культури – до підприємництва, працевлаштування та регіональної політики. Європейський Союз розглядає питання творчості та інновації як запоруку виживання у 21 столітті. І хоч відзначення Року креативності співпало в часі з кризовими явищами економіки – це лише підкреслює важливість інвестицій у творчі ідеї та нові підходи: хто інвестує в інновації сьогодні – той попереду всіх завтра... В Україні Рік креативності та інновацій активно відзначатиметься у мережі Євроклубів, де пройдуть численні тренінги з розвитку творчих здібностей та ярмарки інноваційних ідей. Коментує Сергій Штукарін, керівник проектів Всеукраїнської громадської організації «Асоціація європейських студій»:

Ці тренінги ми присвятили тому, щоб показати та навчити розвивати свої творчі здібності. Це саме цінне, що зараз людина може запропонувати у своєму маленькому середовищі , в школі, чи у громаді. І для всієї України, проводимо голосування, найбільш запитаними зараз інновації потрібні у державному управлінні. Для України важливо, щоб такі інновації були поширені всюди – починаючи зі школи, закінчуючи виробництвом. Як раз на відкритті Року креативності і інновацій в Україні були присутні представники європейської бізнес асоціації. Ми намагаємося зацікавити бізнес. Щоб такі творчі ідеї підтримувати та просувати Україну до процвітання.

В.Ш.: Пані Олено, а на конкретному прикладі яким чином „рік інновації” може допомогти державі?

О.Ч.: Щоб результат був позитивним починати необхідно з себе. Треба думати як можна допомогти собі: своїм учням, своїм вчителям, батькам, які не можуть поїхати на відпочинок так у цьому році як у минулому.

В.Ш.: Тобто, якщо ми допоможемо собі, то ми допоможемо й державі?

О.Ч.: Безумовно. Треба орієнтуватися на цінності індивідуальні, а вони й складають цінності суспільства. Ми завжди думаємо про державу, але, на жаль, держава не завжди думає про нас. І сьогодні для того, щоб кожен батько був на роботі, працював ефективно, нам необхідно подбати про те, щоб у школі у його дитини все було гаразд. Я не буду рекламувати свою школу, але двадцять п‘ятого лютого ми презентували проект багатофункціонального освітнього середовища нашої школи на міжнародній виставці „Сучасна освіта” і отримали подяки та дипломи. Але суть полягає в тому, що сьогодні, знаючи про рік креативністі, ми можемо міністерству освіти запропонувати модель багатофункціональної школи майбутнього, яка дозволяє розширити і посилити базові знання. Ми реформуємо, реформуємо освіту, але бажаного результату ще немає. І є такі прості речі, які на сьогодні психологічна служба гімназії намагається вирішити: як організувати відпочинок дітей – це теж креатив. Головна ознака креативності може бути така – зробіть те, чого ніколи не робили раніше, зробіть вперше. І це буде досить креативно, а головне – результативно.

В.Ш.: Пані Олено, ви знаєте, без допомоги наших слухачів аж ніяк не обійтися і ми попросили їх дати нам відповідь на запитання: „Які інновації потрібні Україні та в якій сфері?” Відповіді просто зараз.

ОПИТУВАННЯ:

В.Ш.: Що можете сказати, пані Олено?

О.Ч.: Всі правильно сказали. Але чому всі про це знають, але це не використовується? Бо необхідно розпочати саме з однієї нової інновації і стати креативними в плані європейського спрямування. Це ж так просто. Зараз часто чуємо, що необхідно модернізувати, оптимізувати навчальний процес, а як можна тоді скоротити обслуговуючий персонал? Зараз потрібно говорити з молоддю щоб було чисто в навчальних закладах. І так різні речі. Буває не вистачає грошей на те, щоб викладачів була певна кількість, то треба просто робити справу на своєму місці і проблем не буде.

В.Ш.: Ми зараз на конкретному прикладі можемо розглянути інновації і обговорити проект, який впроваджується в євроклубі Кременчуцького політехнічного університету. Розповість координатор цього проекту Олег Овчаренко.

О.О.: Ми в рамках міського заходу, який називається «Форум молодіжної дипломатії», плануємо провести тренінги, а також ярмарок європейських клубів. Тренінги проводитимуть тренери з мережі європейської освіти. Вони присвячені цінностям, процесу функціонування ЄС та таким програмам як «Толерантність», «Основи національної та європейської безпеки» і ще один майданчик буде присвячений створенню та функціонуванню євроклубів. Для нас будь-яка діяльність є креативною та інноваційною. Головне – щоб ця діяльність приносила користь суспільству, щоб молодим людям було цікаво спілкуватис я одне з одним і змінювати щось навколо. Це буде і креативно, і інноваційно, бо те, що у нас відбувається і в молодіжній політиці, і в державі, і в суспільстві, то, чесно кажучи, людям сказати соромно. Тому, всі заходи будуть креативними і інноваційними.

О.Ч.: Це дуже добра ініціатива і якщо сюди додати подальший її розвиток, то кожен євроклуб, який вже існує, який вже переконаний в тому, що все що він робить дає результати, має піти в іншу школу і допомогти створити новий євроклуб. Чим буде більше прибічників, які розуміють що й до чого, тим більше буде євроклубів.

В.Ш.: Пані Олено, а от цікаво, звідки креативність та інновація у нас фінансується?

О.Ч.: Інновація та креативність у нас взагалі не фінансується. Хоча фінансується, але для окремих закладів. Є багато батьків, спонсорів, людей, які можуть допомогти і їх це цікавить. На сьогодні це саме так, бо чекати від держави не дуже легко. Та я думаю, що необхідно щоб Міністерство освіти було креативним, європейські студії у всіх закладах України. Наприклад, в цьому році Міністерство освіти започаткувало та презентувало в УНІАНі проект «Основи споживчих знань». Він частина формування європейської культури, але лише частина.

В.Ш.: Пані Олено, а в свою чергу переможці отаких от конкурсів креативності та інновації якісь гранти отримують, якісь гроші?

О.Ч.: Якщо це проект ЄС, то так. Триста-двісті доларів чи скільки. А якщо у нас, в Україні, то ніхто нічого не отримує. Хоча на «Моделі ООН» ми отримали від Шевченківської райдержадміністрації бібліотеку на тридцять томів.

В.Ш.: Такий подарунок?

О.Ч.: Так.

В.Ш.: Сьогодні в ток-шоу «Європа в серцях українців» Ірина Солоненко в своїй авторській рубриці «Ініціативи» також підіймає тему євроклубів. Пропоную послухати.

І.С.: Доброго дня. Сьогодні з вами Ірина Солоненко. Поговоримо про євроклуби – дуже цікавий феномен, який в Україні за останні роки набув дуже великого розмаху. Перші євроклуби в Україні виникли в середині дев‘яностих років, а сьогодні можна говорити про створення великої всеукраїнської мережі євроклубів. На мою думку, євроклуби в Україні є важливими в кількох аспектах: по-перше – дають можливість студентам та школярам цікаво та творчо проводити час після занять, по-друге, євроклуби формують у школярів навички самоорганізації. Таким чином євроклуби виховують свідомих і активних громадян. І в решті решт, євроклуби – це неформальна освіта, освіта поза межами навчального закладу, яка може проходити у різних формах: вікторини, круглі столи, рольові ігри, тощо. Отже, окрім своєї прямої функції з питань обізнаності в європейській інтеграції вони, на мою думку, відіграють більш важливу роль. Сьогодні до нашої розмови я запросила Сергія Штукавіна – координатора проекту ЄС «розвиток мережі євроклубів в Україні». Ми з ним зв‘язалися телефоном з Донецька. Сергію, привіт.

С.Ш.: Привіт, Ірино.

І.С.: Розкажи коротко про те, як розвивався коло євроклубів в Україні протягом останніх років і чого вини вже досягли зараз.

С.Ш.: Можна сказати, що євроклуби вже існують у всіх областях України. Вони також створили місцеві мережі. Міністерство освіти долучилося до підтримки євроклубів. І воно підрахувало, що в Україні є понад 900 євроклубів.

І.С.: Скажи, а чи ти можеш назвати якийсь цікавий приклад, коли шкільний євроклуб мав якийсь суттєвий вплив на життя в школі, на життя в громаді, в місці, чи селі, в якому він працював.

С.Ш.: В смт. Гродівка Донецької обл. маленький шкільний євроклуб «Обрій», який був започаткований кілька років тому, змінив навколишнє середовище - оновили свій міський парк і голова міськдержадміністрації вручав їм перемогу в обласному конкурсі. Тобто, євроклуб зумів об‘єднати не лише школярів, а й всю громаду навколо ідеї встановлення маленького села, як європейської громади.

І.С.: Отже, ми почули що євроклуби можуть відігравати дуже важливу роль не лише в житті шкіл, а й в житті громад. Якщо вми слухаєте цю программу і хочете створити євроклуб у свої школі, то на веб-сторінці «Нашого радіо» ви можете знайти контактну інформацію регіональних мереж та всеукраїнської мережі євроклубів. Ви можете звернутися і дізнатися як можна створити євроклуб, отримати методичні матеріали. Дякую. З вами Булла Ірина Солоненко. Зустрінемося на наступному тижні.

В.Ш.: Пані Олено, якщо можна, то швидко під кінець нашої програми, поясніть чи відбуваються обміни між клубами? Приїздять до України діти, школярі з інших країн?

О.Ч.: Частіше ми їздимо, бо вони запрошують. А обміни є між клубами України, внутрішні. Багато років робила Асоціація київських шкіл захід, куди з‘їздилися з Чехії, Словаччини, Молдова, Естонія, Латвія, ті молоді члени ЄС, як мали свої євроклуби.

В.Ш.: Я пропоную підсумувати сьогоднішню годину розмови і останнє запитання на сьогодні. Яку роль відіграють євроклуби в Україні?

О.Ч.: Вони змінюють школи, а якщо вони змінюють школи, то змінюють випускників, які виходять зі стін навчального закладу, а це майбутнє нашого суспільства. І головне – вони дозволяють молодому поколінню сьогодні розуміти, що майбутнє не створюється потім, воно створюється сьогодні і зараз, в себе вдома. Зробіть Європу в кожній школі!

В.Ш.: Пані Олено, надзвичайно приємно було з вами поспілкуватися . А я нагадаю, що сьогодні у гостях у нас була Олена Чинок – кандидат філологічних наук, відмінник освіти в Україні і директор гімназії «Гармонія». Всю інформацію, яка вас цікавить стосовно спільного проекту „Нашого радіо” та ЄС. Інтернеті – www.esua.info або www.nasheradio.ua. Залишайтеся разом з „Нашим радіо”. До зустрічі.